Ігор Костолевський — актор, який обрав театр замість випадкових ролей у кіно

Ігор Матвійович Костолевський — радянський і російський актор театру та кіно, народжений 10 вересня 1948 року в Москві. Він відомий ролями у фільмах «Зірка привабливого щастя», «Тегеран-43», «Законний шлюб», а також багаторічною роботою в Театрі імені Володимира Маяковського.

Костолевський має звання Народного артиста Російської Федерації, входить до Спілки кінематографістів і Спілки театральних діячів РФ. Загалом він виконав понад 70 екранних ролей, але з кінця 1990-х років знімався значно рідше, оскільки не сприймав поширення насильства та «чорнухи» у пострадянському кіно.

Дитинство, батьки та перша професія

Батько актора, Матвій Матвійович Костолевський, народився 1908 року. Він працював керівником у системі держпостачання «Експортліс». Мати, Вітта Семенівна Костолевська, народилася 1910 року, займалася домашнім господарством і вихованням дітей.

У шкільні роки Ігор Костолевський вирізнявся неспокійною поведінкою: його неодноразово видаляли з уроків за витівки. У підлітковому віці він серйозно займався боксом, однак згодом залишив цей спорт.

Після завершення середньої освіти, з 1964 до 1966 року, Костолевський працював випробувачем у Науково-дослідному інституті кварцової промисловості. У 1966 році за наполяганням батьків він вступив до Московського інженерно-будівельного інституту.

На третьому курсі Костолевський вирішив відмовитися від інженерної кар’єри. Він хотів вступати до Інституту іноземних мов, але вступна кампанія на той момент уже завершилася. Тоді актор спробував потрапити до Школи-студії МХАТ, проте через хвилювання провалився на першому турі.

Зрештою Костолевський вступив до ГІТІСу на акторський курс режисера та народного артиста СРСР Андрія Олександровича Гончарова. Батьки були категорично проти його рішення здобути акторську професію, але навчання завершилося успішно: Костолевський став одним із трьох найкращих випускників курсу.

Театр імені Маяковського

Одразу після закінчення театрального інституту Костолевського прийняли до трупи Московського академічного театру імені Володимира Маяковського. На початку художній керівник Андрій Гончаров сприймав його як «комедійного простака» і переважно давав йому ролі в масовках.

Першого театрального сезону Костолевський грав у виставах за творами Василя Шукшина, Григорія Горіна та Олександра Островського. Поступово його амплуа розширювалося, а серед ролей з’явилися драматичні та психологічно складні образи.

У 1978 році актор зіграв Сергія Голубкова у виставі «Біг» за твором Михайла Булгакова. Того ж року він виконав роль Костянтина Треплєва у «Чайці» Олександра Вількіна за п’єсою Антона Чехова. Аркадію у виставі грала Тетяна Дороніна.

Серед інших помітних театральних робіт Костолевського:

• перукар Кінг у виставі «Дивіться, хто прийшов!» за п’єсою Володимира Арро;
• Василь Леонідович у «Плодах освіти» режисера Петра Фоменка;
• Арнольд у виставі «Коло» за Сомерсетом Моемом;
• Король у «Кіні IV» Григорія Горіна;
• Подкольосін в «Одруженні» за п’єсою Миколи Гоголя;
• Марк у постановці «АРТ» Ясміни Рези;
• Торвальд Гельмер у «Ляльковому домі» Генріка Ібсена.

За роль Подкольосіна у виставі «Одруження» Костолевський у 2000 році отримав Державну премію Російської Федерації. У 2000-х роках його щомісячне репертуарне навантаження в Театрі імені Маяковського становило від 10 до 13 вистав.

Актор працював і в міжнародних театральних проєктах. У 1990 році він взяв участь у швейцарсько-російській постановці «Орестея» режисера Франсуа Роша, де грав Вісника норвезькою та французькою мовами. У період перебудови Костолевський уклав тимчасовий контракт із драматичним театром у Норвегії. 1992 року він зіграв у виставі «В очікуванні Годо» за Семюелем Беккетом у Швейцарії.

Перші ролі в кіно

Кінодебют Костолевського відбувся 1970 року в епізоді картини «Сім’я як сім’я». Через два роки Станіслав Ростоцький запросив його до воєнної драми «А зорі тут тихі…». Актор зіграв коханого Соні Гурвич. Його персонаж майже не мав реплік, тому роль будувалася переважно на мовчазних сценах і великих планах.

Визнання прийшло до Костолевського 1975 року після фільму Володимира Мотиля «Зірка привабливого щастя». Він виконав роль кавалергарда-декабриста Івана Анненкова. Стрічку студія «Ленфільм» створила до 150-річчя повстання декабристів.

Кандидатуру Костолевського затвердили не відразу. На той момент у нього не було досвіду роботи поруч з Інокентієм Смоктуновським, Олегом Стриженовим та Олегом Янковським. Володимир Мотиль зупинив вибір на акторові завдяки його шляхетній зовнішності та внутрішньому відчуттю людяності.

У другій половині 1970-х років Костолевський зіграв Вассіна в «Повторному весіллі», з’явився у фільмі «Степанова пам’ятка», виконав роль Гагіна в екранізації «Асі» Івана Тургенєва та зіграв призовника Аліка Полухіна у «Весняному призові». У п’ятисерійному телефільмі «І це все про нього» актор виконав головну роль Євгена Столєтова. За цю роботу 1979 року він став лауреатом премії Ленінського комсомолу.

Того ж періоду Костолевський зіграв провінційного вчителя Марина Мірою в мелодрамі «Безіменна зірка». У Театрі імені Маяковського він паралельно працював над складними драматичними ролями.

Найвідоміші фільми 1980-х років

У 1979 році Костолевський виконав роль сина товариша Милосердова в комедії Ельдара Рязанова «Гараж». Наступного року він зіграв радянського розвідника Андрія Бородіна в політичному детективі «Тегеран-43».

У фільмі «Тегеран-43» партнерами Костолевського стали Наталія Бєлохвостікова, Армен Джигарханян та Ален Делон. Ця роль закріпила за актором образ стриманого, інтелігентного героя, здатного діяти в драматичних обставинах без зайвої зовнішньої ефектності.

У 1981 році Костолевський зіграв інженера Олексія Чічерова у стрічці «Відпустка за свій рахунок». Також він знявся у фільмах «І з вами знову я…» про життя Олександра Пушкіна та «Казка, розказана на ніч».

Серед його робіт 1980-х років:

Рік	Фільм	Роль
1984	«Перш, ніж розлучитися»	роль у мелодрамі
1985	«Законний шлюб»	фронтовик Ігор Волошин
1986	«По головній вулиці з оркестром»	роль у музичній драмі
1986	«Нічні шепоти»	роль у фільмі
1986	«Прости»	роль у фільмі
1987	«Гобсек»	роль у екранізації
1987	«Ризик»	роль у фільмі
1988	«Блазень»	батько головного героя
1989	«Вічний чоловік»	роль у стрічці
1989	«Вхід у лабіринт»	роль у детективі

За опитуванням журналу «Радянський екран» Костолевського визнали найкращим актором 1986 року за виконання ролі у фільмі «Законний шлюб».

Робота в кіно після 1990-х

У 1990-х роках Костолевський продовжував працювати в театрі, а також брав участь у міжнародних постановках. У кіно він зіграв у стрічках «Жага пристрасті», «Сходи світла», «Кодекс безчестя», «Сніданок з видом на Ельбрус», «Танго на Двірцевій площі», «Німб», «Гра уяви» та «Квадрат».

З кінця 1990-х років актор практично припинив зніматися у повнометражному кіно. Причиною стало його неприйняття насильства та «чорнухи», які, на його думку, поширювалися на екрані в пострадянський період. Основну увагу він зосередив на театральній роботі.

Водночас Костолевський не залишив екран остаточно. З 2004 року він грав співробітника спецслужб Сергія Матвєєва у багатосерійному проєкті «Шпигунські ігри». У 2007 році виконав роль дипломата в міжнародному мінісеріалі «Війна і мир», 2014 року зіграв Степана Трохимовича Верховенського в екранізації роману «Біси», а 2016-го взяв участь у детективному трилері «Злочин».

Новий етап телевізійної популярності актора пов’язаний із серіалом «Тригер». У 2018 році Костолевський зіграв психотерапевта Олександра Стрілецького-старшого.

З 2017 року Ігор Костолевський очолює російську національну театральну премію та фестиваль «Золота маска». Інших підтверджених відомостей про його діяльність після 2018 року в наведених фактах немає.

Особисте життя Ігоря Костолевського

Першою дружиною актора була актриса Олена Романова. Вони познайомилися під час спільних зйомок у фільмі «Відпустка за свій рахунок».

У 1983 році в подружжя народився син Олексій. Шлюб Костолевського та Романової завершився розлученням після двадцяти років спільного життя.

Другою дружиною актора стала французька актриса Консуело де Авіланд, яка народилася 1955 року. До офіційного шлюбу вони чотири роки підтримували стосунки, подорожуючи між двома країнами.

Заради одруження з Костолевським Консуело де Авіланд переїхала до Москви, відмовилася від театральної кар’єри у Франції, прийняла православ’я та обвінчалася з чоловіком. Спільних дітей у цьому шлюбі немає.

Як виглядав Ігор Костолевський

Зріст актора становить 189 сантиметрів. У нього блакитні очі, світла шкіра й натуральне темне густе волосся; Костолевський носить окуляри та не має татуювань. За знаком зодіаку він Діва.