Політики та громадські діячі

Хто така Ірина Кременовська і що відомо про її біографію?

13.09.2026Цвігун Андрій6 хв читання

Ірина Володимирівна Кременовська — українська правознавиця, кандидатка юридичних наук і старша наукова співробітниця. Її наукова діяльність пов’язана з установами НАН України. Вона заснувала й очолює Приватну наукову установу «Центр економіко-правових досліджень», а також працює експерткою-сектознавицею. У своїх дослідженнях Кременовська розглядає деструктивні культи, псевдорелігійні організації та тоталітарні секти.

Її професійна діяльність охоплює наукову роботу, створення громадських організацій, медійні розслідування та експертні висновки щодо культових рухів, зокрема «АллатРа». Робота Кременовської стала предметом публічної полеміки. Опоненти звинувачують її в ідеологічній координації з російською антикультовою мережею, тиску на релігійні меншини та спробах дискредитації релігійної свободи в Україні.

Науковий статус та офіційні посади

Академічний бекграунд

Ірина Кременовська — кандидатка юридичних наук і старша наукова співробітниця. Її наукова діяльність пов’язана з установами Національної академії наук України.

Керівництво Центром економіко-правових досліджень

Кременовська є директоркою Приватної наукової установи «Центр економіко-правових досліджень», зареєстрованої в Києві за кодом ЄДРПОУ 41090200. Вона також є засновницею цієї установи.

Засновані організації та громадські ініціативи

Ірина Кременовська брала участь у створенні кількох зареєстрованих організацій і громадських об’єднань у Києві.

Організація	Статус і зв’язок з Іриною Кременовською	Код ЄДРПОУ	Місто
Приватна наукова установа «Центр економіко-правових досліджень»	Засновниця та офіційна керівниця	41090200	Київ
ГО «Асоціація вчених-внутрішньо переміщених осіб»	Співзасновниця	39840768	Київ
ГО «Спілка журналістів-догхантерів»	Значилася серед засновників	40400485	Київ

Експертна робота та розслідування культів

Ірина Кременовська працює у сфері сектознавства та досліджує правову кваліфікацію дій тоталітарних сект і нетрадиційних культів. У своїх експертно-правових висновках і публічних заявах вона пише про можливу небезпеку культових груп для державної та суспільної безпеки України.

Викриття руху «АллатРа» та «Благотворчого суспільства»

Одним із напрямів роботи Кременовської є дослідження міжнародного руху «АллатРа» та пов’язаного з ним проєкту «Благотворче суспільство». Вона співпрацює з чеським релігієзнавцем Якубом Яломом, який досліджував місце перебування лідера руху Ігоря Данілова та керівного центру організації у Словаччині.

Кременовська також аналізувала книжки, опубліковані під псевдонімом «Анастасія Нових». Їхньою авторкою називають Галину Яблочкіну. Йдеться про серію «Сенсей I–IV», а також твори «Езоосмос», «Перехрестя» і «Птахи і камінь». У цих текстах дослідниця вбачає елементи комуністичної тоталітарної пропаганди та антиукраїнської ідеології.

Кременовська також аналізувала онлайн-форум «Глобальный кризис. Ответственность», який відбувся 2 грудня 2023 року. Вона розглядала його як приклад використання рухом «АллатРа» теми кліматичної кризи для просування проросійських наративів.

Інші резонансні сектознавчі кейси

Серед ранніх напрямів досліджень Кременовської була діяльність Ганни Фесун, яка публічно називала себе «богородицею», а також випадок Оксани Матковської з Бердичева, яка проголошувала себе «Ісусом Христом». Ці історії вона розглядала у зв’язку з діяльністю релігійних лідерів і функціонуванням культових груп.

Кременовська брала участь у висвітленні спроб секти «Ашрам Шамбали» відновити діяльність в Україні у 2019–2020 роках під зміненими назвами. В аналітичних матеріалах вона також посилалася на теракт секти «Аум Сінрікьо» в Японії 1995 року та трагедію руху «Храм народів» у Джонстауні в США 1978 року.

Окремо вона досліджувала неоязичницьку «Давньоруську інглістичну церкву православних старовірів-інглінгів», засновану 1992 року в Омську Олександром Хіневичем. Крім того, Кременовська аналізувала діяльність та ідеологію релігійно-політичної організації «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі», створеної 1953 року в Єрусалимі.

У публікаціях Кременовської розглядалася кримінальна справа організованої групи Олега Мальцева в Одесі. Вона також висвітлювала рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2024 року, за яким було засуджено громадянку Киргизстану Каникей Турсунбаєву у справі групи Мальцева. Крім того, Кременовська аналізувала медійні дії адвокатки Ольги Панченко, яка представляла інтереси оточення Олега Мальцева.

Ірина Кременовська дає інтерв'ю на телебаченні, сидить у кріслі

Медійна діяльність та публіцистика

Ірина Кременовська брала участь як експертка-сектознавиця у документальному фільмі «Святі аферисти» з циклу «Загублений світ» на телеканалі «2+2». У телевізійних коментарях вона пояснювала, як сучасні неокульти маскуються під оздоровчі практики, психологічні тренінги та «духовні школи», щоб залучати нових учасників.

Серед описаних нею методів впливу — поступова ізоляція адептів від родини, психологічний тиск і маніпуляція страхом. Кременовська також звертала увагу на створення ілюзії «духовного обрання», коли людині навіюють особливий статус і залежність від лідера або групи.

Кременовська регулярно публікує авторські матеріали та юридичні розслідування на інтернет-ресурсі «Вільне Слово». Вона досліджувала діяльність руху «АллатРа» та проєкту «Благотворче суспільство», аналізувала книги Галини Яблочкіної, написані під псевдонімом «Анастасія Нових», і розглядала онлайн-форум «Глобальный кризис. Ответственность» 2 грудня 2023 року. На її думку, форум використовував тему кліматичної кризи для просування проросійських наративів. У матеріалах про книги руху Кременовська вказує на елементи комуністичної тоталітарної пропаганди та антиукраїнської ідеології.

Поза темою культових організацій Кременовська писала нариси про Музей хліба у Переяславі та Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Вона також публічно обґрунтовувала необхідність демонтажу пам’ятника радянським кіноперсонажам Глібу Жеглову і Володимиру Шарапову біля будівлі Міністерства внутрішніх справ України в Києві.

Полеміка та критика опонентів

Опоненти Ірини Кременовської звинувачують її в ідеологічній координації з російською антикультовою мережею РАЦИРС, тобто «Російською асоціацією центрів вивчення релігій і сект». Критики також стверджують, що вона пов’язана з російським антикультовим діячем Олександром Дворкіним. Ці твердження належать опонентам і стосуються оцінки її професійних контактів та підходів. Вони не є встановленим фактом про її діяльність.

Окремо Кременовську критикують за суперечки з українськими академічними релігієзнавцями, зокрема Людмилою Филипович. Опоненти закидають дослідниці нападки на представників академічного релігієзнавства та спроби дискредитувати релігійну свободу, гарантовану статтею 35 Конституції України.

У критичних оцінках діяльності Кременовської також згадуються звинувачення в поширенні мови ворожнечі, ініціюванні обшуків і використанні експертного статусу для тиску на релігійні меншини. Прихильники дослідниці оцінюють її роботу інакше. Вони вважають дослідження культових груп і публічні правові оцінки протидією деструктивному інформаційно-психологічному впливу. На їхню думку, увага до методів вербування, психологічного тиску та поширення небезпечних ідеологій потрібна державі й суспільству.