Біографія Ольги Стефанішиної: кар’єра, посада посла у США та підозра НАБУ

Ольга Віталіївна Стефанішина народилася 29 жовтня 1985 року в Одесі, їй 40 років. Дівоче прізвище — Кравець. Вона юристка-міжнародниця за освітою, яка пройшла шлях від спеціалістки Департаменту з питань адаптації законодавства до віцепрем’єрки з європейської інтеграції, міністерки юстиції та посла України у Сполучених Штатах. 5 серпня 2026 року НАБУ і САП повідомили їй про підозру в незаконному збагаченні на понад 13,9 млн грн — через два дні після того, як вона склала повноваження посла.

Не плутати з народною депутаткою Стефанишиною

В українській політиці дві відомі жінки з майже однаковим прізвищем, і їх регулярно плутають навіть у новинах.

Ольга Віталіївна Стефанішина — урядовиця і дипломатка: віцепрем’єрка, міністерка юстиції, посол у США. Народилася 1985 року в Одесі.

Ольга Анатоліївна Стефанишина — народна депутатка IX скликання від партії «Голос» (№ 10 у списку, 2019 рік). Народилася 14 травня 1983 року в Києві. До парламенту займалася охороною здоров’я: була співзасновницею та виконавчою директоркою фонду «Пацієнти України» (2011–2018), а з січня 2018 по червень 2019 року — заступницею міністра охорони здоров’я з питань європейської інтеграції. У Раді очолює підкомітет з адаптації законодавства ЄС у сфері охорони здоров’я, входить до об’єднання «Гуманна країна».

Їхні біографії не перетинаються: одна працювала в уряді й дипломатії, друга — у сфері медицини та громадського сектора, а з 2019 року — у парламенті.

Освіта і початок кар’єри

Стефанішина закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2008 році за кваліфікацією юриста-міжнародника та перекладача з англійської мови. Пізніше, у 2016 році, здобула ступінь спеціаліста з фінансів і кредиту в Одеському національному економічному університеті. Проходила навчання також у дипломатичних академіях у Відні та Таллінні.

Приватну юридичну практику вона вела з 2006 по 2007 рік, а потім перейшла на державну службу: у Державному департаменті з питань адаптації законодавства займала посаду спеціаліста, а згодом керівниці відділу правового забезпечення європейської інтеграції (2007–2010). З 2010 по 2015 рік працювала в Міністерстві юстиції — заступницею директора, а потім директоркою Департаменту міжнародного права та Департаменту європейської інтеграції.

Кар’єра в уряді та дипломатії

Роки	Посада
2007–2010	Керівниця відділу правового забезпечення європейської інтеграції, Держдепартамент з питань адаптації законодавства
2010–2015	Директорка Департаментів міжнародного права та європейської інтеграції Мін’юсту
2017–2019	Директорка урядового офісу з координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабміну
2020	Радниця у юридичній фірмі «Ілляшев та Партнери»
2020–2024	Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
2024–2025	Віцепрем’єрка — міністерка юстиції
2025–2026	Посол України у США

У Секретаріаті Кабміну вона спершу очолила Урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції (березень–грудень 2017), а з грудня 2017 року — новостворений Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції, де працювала до 2019 року.

На позачергових виборах до парламенту 2019 року балотувалася за списком партії «Українська стратегія Гройсмана» під № 25, але в Раду не потрапила. З січня по червень 2020 року працювала радницею у юридичній фірмі «Ілляшев та Партнери» — ця фірма згодом з’явиться ще в одній її історії.

Віцепрем’єрка і міністерка юстиції

4 червня 2020 року Верховна Рада призначила Стефанішину віцепрем’єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції — вона замінила на цій посаді Вадима Пристайка. Через два місяці, 17 серпня 2020 року, указом Президента її включили до складу РНБО. У 2021 році вона увійшла до Політичної ради партії «Слуга народу». На цей період припала координація переговорів про вступ України до ЄС, які вона вела з 2020 року.

3 вересня 2024 року Стефанішина подала заяву про відставку, і 4 вересня Рада її звільнила — але вже наступного дня, 5 вересня, тією ж більшістю призначила віцепрем’єркою з євроінтеграції та міністеркою юстиції (253 голоси). На посаді міністра юстиції вона замінила Дениса Малюську. Того ж дня Рада призначила міністеркою захисту довкілля Світлану Гринчук.

Цей урядовий етап завершився 16 липня 2025 року, коли разом із прем’єром Денисом Шмигалем у відставку пішов увесь склад Кабміну. В уряді Юлії Свириденко її посади поділили між собою Тарас Качка (віцепрем’єр) і Герман Галущенко (міністр юстиції).

Посол у США і раптова відставка

17 липня 2025 року, наступного дня після відставки уряду, Президент Зеленський призначив Стефанішину спеціальною уповноваженою з питань розвитку співробітництва зі США, а 27 серпня 2025 року указом № 662/2025 — Надзвичайним і Повноважним Послом України у Сполучених Штатах. Вона змінила на цій посаді Оксану Маркарову. Головним завданням посла визначили реалізацію оборонних і безпекових домовленостей із Вашингтоном.

Послом вона залишалася менше року. 3 серпня 2026 року Стефанішина оголосила, що складає повноваження «за особистими обставинами» — того ж дня Президент підписав указ № 696/2026 про її звільнення.

Підозри і суд

У кар’єрі Стефанішиної два окремі кримінальні провадження, які не варто змішувати.

«Справа Лукаш» (2019): у жовтні 2019 року їй оголосили підозру за ч. 5 ст. 191 ККУ — щодо закупівлі Мін’юстом порівняльних досліджень законодавства України та ЄС у 2013 році, коли міністерством керувала Олена Лукаш. Сума витрат на ці дослідження становила 2,5 млн грн. Перше підготовче засідання у Вищому антикорупційному суді відбулося 26 вересня 2023 року.

Підозра в незаконному збагаченні (2026): 5 серпня 2026 року, за два дні після відставки з посади посла, НАБУ і САП повідомили Стефанішиній про підозру в незаконному збагаченні на понад 13,9 млн грн та недостовірному декларуванні. За версією слідства, вона фактично користувалася двома квартирами в ЖК «Файна Таун» загальною вартістю близько 11 млн грн, оформленими на подругу; у матеріалах також фігурують нежитлові приміщення й паркомісце в ЖК «Львівська площа» та Mercedes-Benz GLC 220d, записаний на її підлеглого. Крім того, за даними НАБУ, вона вела переговори про купівлю будинку під Києвом за близько 550 тисяч доларів.

6 серпня 2026 року ВАКС обрав запобіжний захід — заставу в розмірі 6 млн грн. 13 серпня ці кошти за неї внесла юридична компанія «Ілляшев та Партнери» — та сама, де Стефанішина працювала радницею у 2020 році.

Ще в червні 2025 року, задовго до підозри, журналісти оприлюднили розслідування про можливий контроль людей з її оточення над активами Будинку профспілок через АРМА, а також інформацію про купівлю її матір’ю квартири площею 100 м² у ЖК «Львівська площа» за 3 млн грн при ринковій вартості 12 млн грн. Ці публікації стали приводом для широких дискусій про майновий стан урядовиці, але тоді жодних офіційних звинувачень за ними не послідувало.

Особисте життя

З 2017 року Стефанішина перебуває в розлученні з Михайлом Васильовичем Стефанішиним, який працював у Департаменті кіберполіції. Вона виховує двох дітей: доньку Анастасію та сина Даниїла.

Стефанішина народилася 29 жовтня. Хто ще з відомих людей святкує день народження цього місяця — у добірці «Хто з відомих людей народився у жовтні».

У деклараціях урядовиці фігурували квартири в Одесі, спільна квартира в Києві та автомобіль Toyota RAV4 2009 року випуску.

Нагороди і визнання

• Орден «За заслуги» III ступеня — 21 грудня 2023 року.
• Орден «За заслуги» II ступеня — 20 липня 2025 року.
• Офіцерський хрест Ордену Великого князя Литовського Гедиміна — від президента Литви, 6 липня 2023 року.
• Нагороди Європейського ліберального форуму та Парламентської асамблеї НАТО («Жінки, мир і безпека»).
• Орден святої рівноапостольної княгині Ольги Православної церкви України та Почесна грамота Кабміну.

У 2025 році журнал «Фокус» поставив її на 17-те місце в категорії «Політики» рейтингу «100 найвпливовіших українців». Стефанішина має 5-й ранг державного службовця.