Біографія Ігоря Онищука: наукова кар’єра, служіння в УГКЦ та сім’я

Ігор Ігорович Онищук — український правознавець, доктор юридичних наук, професор і протоієрей Української греко-католицької церкви. Він досліджує правовий моніторинг, юридичну техніку, канонічне право й конституціоналізм. З 2024 року працює професором кафедри правоохоронної діяльності Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Його дружина, Світлана Онищук, очолює Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.

Освіта й наукові ступені Ігоря Онищука

У 2006 році Ігор Онищук закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, здобувши кваліфікацію практичного психолога.

Наступного року Онищук закінчив аспірантуру Івано-Франківської теологічної академії за напрямом «Канонічне право». Тоді ж захистив дисертацію кандидата наук з богослов’я (Doctor of Philosophy) про Замойський синод 1720 року під назвою «Історично-юридичний аналіз рішень і постанов».

У 2010 році він закінчив юридичний інститут Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за спеціальністю «Правознавство». У 2012 році захистив кандидатську дисертацію з юридичних наук про техніку юридичного письма в нормативно-правових актах.

У 2018 році Онищук здобув ступінь доктора юридичних наук. Його дисертація мала назву «Правовий моніторинг: теоретичні та прикладні засади». Вчене звання доцента йому присвоїли у 2015 році, професора — у 2021-му.

Як розвивалася його академічна кар’єра

Онищук почав викладати у 2010 році. До 2012-го працював на кафедрі теорії держави і права Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС. Пізніше був старшим викладачем і доцентом в Університеті Короля Данила, а у 2016–2017 роках — доцентом кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Прикарпатського факультету Національної академії внутрішніх справ.

У 2018–2019 роках він був професором цього факультету. У 2019 році його обрали академіком Міжнародної академії інформатизації. У 2019–2020 роках Онищук очолював кафедру теорії та історії держави і права Університету Короля Данила.

У 2021–2023 роках Онищук працював науковим консультантом судді Конституційного Суду України. У 2023–2024 роках був професором кафедри теорії та історії держави і права навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського університету. З 2024 року працює професором кафедри правоохоронної діяльності цього інституту.

У 2023 році Онищук очолив Центр досліджень конституційної юстиції Прикарпатського університету. Він також входить до редакційної колегії «Науково-інформаційного вісника Університету Короля Данила» (серія «Право») та був членом спеціалізованих учених рад в Університеті Короля Данила й Національній академії внутрішніх справ.

У 2017 році науковець пройшов курси підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти Національної академії внутрішніх справ. У 2019 році стажувався в Академії суспільних наук у Кракові, а також підвищував кваліфікацію з нормопроєктування і регламентів Кабінету Міністрів та Верховної Ради України. У 2025 році навчався за напрямом конституційно-правових засобів публічної безпеки у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Наукові праці та дослідницькі інтереси

Онищук є автором понад 150 наукових і навчально-методичних публікацій з юриспруденції, канонічного права та державно-конфесійних відносин. Його праці публікувалися, зокрема, у виданнях, індексованих у Scopus і Web of Science.

Серед його книжок і навчальних видань — посібник «Юридична техніка», написаний у співавторстві з І. Д. Шутаком і виданий у 2013 році, та монографія «Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах» (2014; перевидана у 2019 році). У 2014 році також вийшла його монографія про Замойський синод 1720 року. У 2017 році Онищук опублікував працю «Правовий моніторинг: проблеми методології, теорії та практики», а у 2019-му — навчальний посібник про моніторинг свободи совісті та релігії в історико-правовому контексті Східних католицьких церков візантійського обряду.

Разом зі Світланою Онищук він підготував посібник «Східні церкви: державно-конфесійні відносини» та розділ для закордонної колективної монографії «Innovations in Science: The Challenges of Our Time», виданої у Чикаго в 2019 році. Серед тем його досліджень — принцип юридичної визначеності в практиці Конституційного Суду України, конституційний контроль, релігійна свобода, біомедична етика та верховенство права в умовах війни.

Онищук є співзасновником Лабораторії академічних досліджень правового регулювання та юридичної техніки. У 2025 році він долучився до спільного польсько-українського наукового проєкту Варшавського університету, присвяченого функціонуванню державних інститутів.

Священниче служіння та громадська діяльність

Ігор Онищук є протоієреєм УГКЦ. 1 жовтня 2023 року його призначили адміністратором парафії храму святого апостола Юди Тадея в Івано-Франківську. Грамоту про призначення зачитав Північний протопресвітер отець Іван Яковлюк за благословенням архієпископа і митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина.

Онищук досліджує канонічне право та державно-конфесійні відносини, теми, пов’язані з його церковною діяльністю. У 2013 році він брав участь у Першій міжнародній зустрічі парламентських капеланів у Римі, організованій за підтримки Папської ради справедливості та миру. У 2019 році відвідав міжнародну конференцію «Key Drivers and Obstacles to Peace» у Нью-Йорку, а у 2020-му — Міжнародний саміт за мир у Сеулі.

У 2018 році Universal Peace Federation присудила Онищуку почесне звання «Ambassador for Peace» («Посол Миру»). Він також заснував благодійну організацію «Духовне відродження» в Івано-Франківську.

Сім’я

Дружина Ігоря Онищука — Світлана Василівна Онищук, голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації. У подружжя дві доньки.

В економічних публікаціях трапляється інший Ігор Онищук — аналітик Асоціації міст України. Це тезка, а не правознавець і священник з Івано-Франківщини.