Хто така Лариса Волошина: журналістка, психологиня, переселенка з Криму

Лариса Волошина — українська журналістка, телеведуча, публіцистка і психологиня, відома ефірами на UA:КРИМ та аналітичними оглядами російської агресії. Навесні 2014 року вона разом із родиною виїхала з Криму до Києва як вимушена переселенка. Точний рік і дата її народження у відкритому доступі не публікуються. Її не слід плутати з письменницею Ларисою Костянтинівною Волошиною, народженою 1906 року.

Далі — про життя у Феодосії, роботу після переселення, публічну історію родини, місце народження Волошиної та її пояснення російської влади і війни.

Хто така Лариса Волошина і чим вона займається

Журналістка чи психологиня

Лариса Волошина поєднує кілька професійних напрямів: працює як журналістка, телеведуча, публіцистка та психологиня. Вона має вищу психологічну освіту, здобуту в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського, а понад десять років займалася приватною практикою.

Психологія залишається частиною її професійної роботи й нині: на вихідних Волошина продовжує проводити індивідуальні консультації. Водночас у медіа вона працює як авторка аналітичних і публіцистичних матеріалів, телеведуча та експертка.

Її телевізійний досвід охоплює суспільно-політичні й психологічні формати. На UA:КРИМ Волошина була ведучою програми «Тема дня» та авторкою психологічного токшоу Coming out. Під час підготовки випусків вона вивчала діяльність гостей за попередні 10–15 років і складала їхні психологічні портрети на основі публікацій у відкритих джерелах.

Таке поєднання фахів дає їй змогу працювати на перетині журналістики та психології. У публіцистиці Волошина використовує поняття газлайтингу і стокгольмського синдрому, а також психоаналітичні концепції Жака Лакана, коли пояснює сприйняття влади та політичні процеси в різних суспільствах.

Окрім телебачення, вона співпрацювала як експертка і ведуча з «5 каналом», а також веде на YouTube аналітичні огляди гібридної війни. У вільний час займається хендмейдом і створює авторські прикраси, в яких з’являється у прямих ефірах.

Де народилася Лариса Волошина і чому виїхала з Криму

Вінниця чи Феодосія

Лариса Волошина народилася у Вінниці, а згодом жила у Феодосії. Точні рік і дата її народження публічно не відомі. Саме Феодосія стала містом, де вона працювала, займалася громадською діяльністю та жила з родиною до виїзду на материкову частину України.

У Феодосії Волошина разом із чоловіком займалася художнім ручним ковальством. Подружжя відновлювало ковані ґратки на державній дачі Михайла Горбачова у Форосі. Також вони виконували ковальські роботи для картинної галереї імені І. К. Айвазовського у Феодосії.

Її зв’язок із Кримом був не лише професійним. Вона здобувала психологічну освіту, працювала з людьми, проводила лекції для молоді з основ політології, а згодом стала учасницею подій Євромайдану.

Майдан і весна 2014-го

Узимку 2013–2014 років Волошина щотижня долала маршрут Феодосія — Сімферополь — Київ. Щосереди вона відвідувала курси з психології в Сімферополі, після чого їхала нічним поїздом до Києва. Із четверга до понеділка перебувала на Майдані, а щовівторка поверталася до Феодосії, де проводила лекції для молоді.

Після однієї з вуличних акцій на підтримку Майдану у Феодосії невідомі кинули вибухівку їй під ноги. У грудні 2013 року Волошина також зафіксувала у місті появу російської військової техніки та осередків так званої самооборони.

Під час розстрілів протестувальників біля Жовтневого палацу в Києві її чоловік і син втратили особисті документи. Навесні 2014 року родина виїхала з анексованого Криму до Києва як вимушена переселенка — без речей і заощаджень, із втраченими документами чоловіків.

Де працювала Лариса Волошина після 2014 року

ATR і UA:КРИМ

Після переїзду до Києва Лариса Волошина стала редакторкою розділу «Блог» на інтернет-порталі «Еспресо TV». Згодом вона писала для цього ресурсу власні аналітичні публіцистичні статті, а також почала працювати в телевізійних проєктах.

Близько року Волошина вела щотижневу програму «Майбутнє Криму» на кримськотатарському телеканалі ATR. У 2017 році вона перейшла на суспільний телеканал UA:КРИМ, де стала незмінною ведучою суспільно-політичної програми «Тема дня».

На UA:КРИМ Волошина також вела авторське психологічне токшоу Coming out. У програмі вона поєднувала журналістську розмову з психологічним аналізом особистості гостя. Перед записом збирала інформацію про його діяльність за попередні 10–15 років, а потім на основі публікацій у відкритих джерелах складала психологічний портрет.

Співведучим прямих ефірів на суспільному телеканалі був журналіст Георгій Спасокукоцький. В одному зі спецефірів їм довелося 15 хвилин імпровізувати через запізнення гостя та відсутність продюсера в апаратній. Під час висвітлення Генеральної асамблеї ООН Волошина також експромтом коментувала засідання П’ятого комітету замість запланованого Третього.

Як готувала токшоу

Окрім роботи на UA:КРИМ, Волошина співпрацювала як експертка і телеведуча з «5 каналом». Вона також веде на YouTube аналітичні огляди гібридної війни, застосовуючи у своїх публіцистичних поясненнях психологічні концепції, зокрема поняття газлайтингу та стокгольмського синдрому.

Поза ефірами Волошина займається хендмейдом: власноруч виготовляє авторські прикраси, у яких виходить у прямі ефіри. Це одна з помітних деталей її телевізійного образу, але не окремий професійний напрям.

Що відомо про сина Лариси Волошиної і переслідування родини

Справа Івана

Сина Лариси Волошиної звати Іван. У травні 2014 року він повернувся з материкової частини України до Криму, який на той час уже був окупований Росією.

У лютому 2015 року окупаційні органи порушили проти нього справу про нібито крадіжку жіночої сумки, скоєну роком раніше. У своїх публічних розповідях Волошина називала це обвинувачення сфабрикованим. Окупаційний суд засудив Івана до 3,5 року позбавлення волі, і цей термін він відбував у виправній колонії в Керчі.

Паралельно Слідчий комітет Російської Федерації відкрив кримінальну справу проти самої Волошиної. Її звинуватили в закликах до екстремізму або тероризму через засоби масової інформації. Через кримінальне переслідування вона не могла поїхати до Криму і бачитися із сином під час його ув’язнення.

Восени 2018 року Іван вийшов на свободу після завершення терміну в Керченській колонії. Однак звільнення не означало можливості залишити окупований Крим: йому заборонили виїзд із Феодосії та встановили адміністративний нагляд на понад два роки.

Під час цього нагляду померла мати Лариси Волошиної. Окупаційна влада не дозволила її онуку Івану поїхати на похорон бабусі. Згодом окупаційні структури наклали на нього штраф у 300 тисяч рублів, фактично заблокувавши виїзд на підконтрольну уряду України територію.

Справа проти самої Волошиної

Переслідування торкнулося не лише Івана. Через справу, відкриту російським Слідчим комітетом, Волошина не могла відвідувати сина в колонії та вільно приїжджати до Криму.

Згодом російська влада конфіскувала все нерухоме й особисте майно родини в окупованому Криму. Чоловік Волошиної є непублічною особою, тому журналістка не називає його імені з міркувань безпеки.

Як Лариса Волошина пояснює російську владу і війну

Три типи сприйняття влади

У своїй публіцистиці Лариса Волошина аналізує політику Російської Федерації через поняття газлайтингу і стокгольмського синдрому. Для пояснення того, як різні суспільства сприймають державу, вона спирається також на психоаналітичні концепції Жака Лакана.

Українське ставлення до влади Волошина називає анархічним за природою. На її думку, українці схильні дистанціюватися від державного апарату й не сприймати його як безумовний авторитет.

Білоруську модель вона описує як підпорядкування чужій, нав’язаній і каральній владі. У цьому випадку влада постає для суспільства зовнішньою силою, з якою доводиться рахуватися.

Російське сприйняття Волошина трактує інакше: як ототожнення влади з безкарним і беззмістовним насильством. Окремо вона говорить про російську культурну модель, у якій манія величі ґрунтується на гіперболізації власної невлаштованості та жорстокості.

Володимира Путіна журналістка описує не як шпигуна чи розвідника, а як типаж сірої людини при погонах, схильної до доносів і конспірології. Це оцінка Волошиної, а не біографічний висновок про його минуле.

Окремо Волошина критикує ідею спрощення вільного володіння зброєю цивільними. Вона виступає проти такого підходу, згадуючи резонансні злочини, але не пов’язує цю позицію безпосередньо з описаною нею типологією влади.

Повернення окупованих територій Волошина розглядає передусім як боротьбу за українських людей, а не лише за географічні межі. Для неї деокупація має людський і політичний вимір, а карта є тільки частиною проблеми.

Джерела

• Ведуча телеканалу UA:КРИМ Лариса Волошина — Офіційне підтвердження роботи з 2017 року, програм «Тема дня» і Coming out
• Воїн пера — Інтерв'ю 2018 року: Крим, виїзд, медійна робота після переселення
• Волошина Лариса Костянтинівна — Біографія однофамільці-письменниці 1906–1975 років для розведення імен
• Лариса Волошина — біографія автора — Авторська сторінка: посада ведучої програм UA:Крим