Юрій Романенко: журналіст, аналітик і засновник «Хвилі»
Романенко Юрій Віталійович — український політичний журналіст, аналітик та експерт із міжнародної й внутрішньої політики, засновник і шеф-редактор інтернет-видання «Хвиля». Він народився 26 грудня 1977 року у Волинській області. За освітою історик, закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Його не слід плутати з генерал-лейтенантом і військовим експертом Ігорем Романенком або космонавтом Юрієм Романенком. Професійний досвід Юрія Романенка охоплює роботу в медіа, аналітичних центрах і політичних проєктах. Він також створював авторські публічні ініціативи, відеопрограми та дослідження суспільно-політичних процесів.
Освіта та кар’єрний шлях
Романенко закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та харківський філіал Національної академії державного управління при Президентові України. Його дипломна робота була присвячена ролі ЄС у системі міжнародних відносин у 1991–2000 роках.
Харківський період і перші медіапроєкти
| Період | Місце або проєкт | Посада та діяльність |
|---|---|---|
| Після закінчення університету | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна | Публікував дослідження процесу розширення Європейського Союзу на схід |
| 1999 рік | Українські телеканали | Працював проєктувальником і ведучим телемостів; цього року розпочав трудову діяльність |
| 2000 рік | «Вуличне ТБ» | Обійняв посаду директора регіонального представництва проєкту |
| 2001 рік | Народний депутат України | Працював позаштатним помічником |
| 2001 рік | Агентство гуманітарних технологій | Працював аналітиком |
| 2001 рік | Інтернет-видання Part.org.ua | Працював політичним оглядачем |
Робота в політконсалтингу та штабах
| Період | Установа або проєкт | Посада та діяльність |
|---|---|---|
| Осінь 2001 — весна 2002 року | Виборчий штаб блоку «За єдину Україну!» | Працював райтером та аналітиком у групі Вадима Карасьова |
| Вересень 2002 — квітень 2004 року | Агентство ділової інформації «Контекст» | Був аналітиком відділу політики та редактором спецпроєкту |
| Лютий — листопад 2004 року | Кабінет прем’єр-міністра України | Працював спічрайтером прем’єр-міністра Віктора Януковича |
| 2004 рік | Інститут європейської інтеграції та розвитку | Працював співробітником інституту |
| Грудень 2004 — травень 2006 року | Інститут глобальних стратегій | Обіймав посаду заступника директора, координував зовнішні комунікації та редагував офіційний сайт |
| Травень 2006 року | Інтернет-проєкт «Політе» | Очолив проєкт, який пізніше став відомий як «Політека» |
| Від листопада 2007 року | Видання «Главком» | Працював головним редактором і керівником спецпроєктів |
| Грудень 2008 року | «Маніфест середнього класу» | Оприлюднив маніфест, який став поштовхом до всеукраїнської протестної автоакції «Дістали!» з вимогами змінити економічну політику та відреагувати на фінансову кризу 2008 року |
| 2008 рік | Публічна дискусія навколо маніфесту | Критики пов’язували авторство ініціативи з Партією регіонів, БЮТ, Компартією, Арсенієм Яценюком і Леонідом Черновецьким. Прессекретар Анатолія Гриценка спростовував заяви про фінансування політтехнологічних акцій Романенка |
| З 2009 року | Інформаційно-аналітичне видання «Хвиля» | Засновник і шеф-редактор. Видання висвітлює геополітику, макроекономіку, військові технології та суспільні трансформації |
| Травень 2016 року | «Український інститут майбутнього» | Став співзасновником незалежного аналітичного центру та курував напрями досліджень внутрішньої й міжнародної політики |
| Березень 2022 року | Громадська організація «Український фонд майбутнього» | Зареєстрував організацію |
Ключові проєкти: «Хвиля», Український інститут майбутнього та YouTube
Як Юрій Романенко заснував і очолив «Хвилю»
Із 2009 року Юрій Романенко є засновником і шеф-редактором інформаційно-аналітичного інтернет-видання «Хвиля». Воно пише про геополітику, макроекономіку, військові технології та суспільні трансформації.
У публікаціях Романенка значне місце посідає суперництво США та Китаю у технологічній і військовій сферах. Він також аналізує обхідні газопроводи та їхній вплив на становище України, помилки західної дипломатії в оцінці загроз із боку Росії, умови виконання Мінських угод і фінансування відбудови Донбасу.
Аналітичний центр UIF та відеопроєкт «Романенко. Бесіди»
У травні 2016 року Романенко став співзасновником незалежного аналітичного центру «Український інститут майбутнього». Разом із ним інститут заснували Антон Геращенко, Анатолій Амелін, Ігор Ліскі, Тарас Березовець та Олексій Скрипник. У UIF Романенко відповідав за напрями досліджень внутрішньої та міжнародної політики.
У березні 2022 року він зареєстрував громадську організацію «Український фонд майбутнього». Ще одним напрямом його публічної роботи став авторський YouTube-канал із відеопрограмою «Романенко. Бесіди».
У публічних матеріалах Романенко оцінював невійськові витрати Росії на утримання ОРДЛО до 2022 року, критикував регулювання мови у сфері обслуговування та висловлювався щодо збереження висококваліфікованих інженерних і технічних кадрів під час мобілізації.
«Маніфест середнього класу» та суспільний резонанс
Акція протесту «Дістали!» 2008 року
У грудні 2008 року Юрій Романенко оприлюднив «Маніфест середнього класу». Публікація на сайті «Українська правда» зібрала понад 2400 коментарів читачів. Текст став поштовхом до організації всеукраїнської протестної автоакції «Дістали!».
Учасники акції вимагали від влади змінити економічну політику та відреагувати на фінансову кризу 2008 року. Поява маніфесту спричинила дискусію про його можливе політичне фінансування та авторство.
У 2008 році критики пов’язували текст із Партією регіонів, БЮТ, Компартією, Арсенієм Яценюком і Леонідом Черновецьким. Прессекретар Анатолія Гриценка офіційно спростовував заяви про фінансування політтехнологічних акцій Романенка. Сам Романенко публічно відповідав опонентам.
Керівник видавничої групи «Галицькі Контракти» Володимир Чеповий написав авторське продовження до маніфесту Романенка. В ефірі програми «Новий час» на «5 каналі» Романенко обстоював необхідність формування в Україні нової контреліти.
Кримінальна справа у РФ та медійні полеміки
У 2015 році Слідчий комітет РФ відкрив проти Юрія Романенка кримінальну справу через його публічні висловлювання щодо роботи російських пропагандистів на Донбасі. Інших обставин цієї справи в наявних відомостях не зазначено.
Політичні концепції та аналітичні погляди
Ідея кризи «Другої української республіки»
Юрій Романенко сформулював концепцію вичерпання життєздатності «Другої української республіки». На його думку, її економічні засади послабилися через деіндустріалізацію та будівництво обхідних газопроводів.
Романенко зазначав, що газогони в обхід України змінили регіональну конфігурацію: Туреччина та Німеччина стали головними газовими хабами й конкурентами Києва. У цій оцінці енергетична інфраструктура є не лише економічним питанням, а й фактором політичної спроможності держави.
До проблем внутрішнього розвитку він відносив недосконале державне управління. Романенко пропонував змінити підходи до роботи державного апарату, залучати технічних фахівців до ухвалення рішень і захищати висококваліфіковані інженерні кадри під час мобілізації.
Корупцію в державних закупівлях під час воєнного стану Романенко називав екзистенційною загрозою для України. Він також пропонував оптимізувати мобілізаційні підходи з урахуванням потреб оборонної промисловості та зберігати фахівців, необхідних для роботи стратегічних виробництв.
Романенко порушував питання відновлення національного виробництва стратегічних ракетних комплексів. Цю пропозицію він розглядав у контексті посилення оборонних і технологічних можливостей України.
Оцінка економіки, держуправління та зовнішньої політики
У публічних оцінках Мінських угод Романенко критично розглядав період 2014–2021 років. Він застерігав від виконання домовленостей на умовах Москви без одночасного створення міжнародного фінансового фонду для відбудови Донбасу.
За оцінкою Романенка, невійськові щорічні витрати Росії на утримання ОРДЛО до 2022 року становили приблизно 2,2 мільярда доларів США. Цю цифру він наводив, обґрунтовуючи потребу розглядати реінтеграцію Донбасу як дипломатичне, фінансове та безпекове завдання.
Романенко вважав, що з 2014 року західна дипломатія припускалася системних помилок в оцінці загроз із боку Росії. У його публічних виступах ішлося також про міжнародну політику крізь призму суперництва США та Китаю, зокрема у технологічній і військовій сферах.
У питаннях оборони він підтримував своєчасне виведення підрозділів ЗСУ з Лисичанська, пояснюючи це потребою зберегти особовий склад і боєздатність армії. Російських ліберальних опозиціонерів Романенко вважає інструментом інформаційного впливу на українське суспільство.
До внутрішньополітичних дискусій він відносив мовне регулювання у сфері обслуговування. Романенко критикував відповідні обмеження та наголошував, що російськомовність сама по собі не нівелює патріотизм громадян України.
Сім’я та де зараз живе Юрій Романенко
Юрій Романенко живе разом із родиною в Бучі Київської області. Його дружину звати Тетяна, у подружжя дві доньки.
Офіційні декларації та відомості про статки Юрія Романенка у відкритих реєстрах відсутні. Він регулярно публікує блоги у виданнях «Обозреватель», «Гордон» та на сайті «Українська правда».
Романенко веде публічні сторінки й канали в Telegram, Facebook, YouTube, X (Twitter), Instagram і TikTok. На обліку в жодній офіційно зареєстрованій політичній партії він не перебуває.
Джерела
- Українська правда — Матеріал про публікацію «Маніфесту середнього класу» та громадську реакцію на протестну акцію «Дістали!» у 2008 році
- EverybodyWiki — Біографічна довідка про освіту, дипломну роботу, заснування видання «Хвиля» та етапи кар’єри
- Офіційне інтернет-представництво Президента України — Електронна петиція із цитуванням публічних заяв експерта
Розповісти про це іншим
Хто це написав
